Про реєстрацію земельної ділянки, право на яку посвідчено документами старого зразка

Сергій ДЕМСЬКИЙ

11 квітня 20171544

До 1 січня 2013 року право на землю підтверджувалося державним актом, у якому могло не бути зазначено кадастрові номери земельних ділянок. Проте такі державні акти і сьогодні визнаються державою, а тому здійснювати їх обмін не потрібно. У прикінцевих та перехідних положеннях Закону України «Про Державний земельний кадастр» до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» було внесено статтю 28-1, якою закріплено положення про те, що документи, якими було посвідчено право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, видані до 1 січня 2013 року, є дійсними.

Водночас сьогодні укладання будь-яких угод про перехід права власності із земельними ділянками не може відбуватися без наявності кадастрового номера (ст. 132 Земельного кодексу України — ЗКУ). До того ж для набуття права власності на нерухоме майно (будинок, гараж чи іншу споруду) також необхідно мати кадастровий номер на земельну ділянку, на якій розташовані ці об’єкти нерухомості (ч. 6 ст. 120 ЗКУ). Кадастрові номери необхідні при оформленні переходу прав від одного власника до іншого. На підставі цього номера формується Поземельна книга та здійснюється державна реєстрація земельної ділянки. Отже, уніфікована система кадастрових номерів гарантує захист права особи на землю.

Що таке кадастровий номер? Це унікальний (не повторний) набір цифр та знаків, який присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування. Він присвоюється кожній земельній ділянці, розташованій на території України, для її ідентифікації.

Для вирішення питання щодо присвоєння кадастрового номера земельній ділянці необхідно звернутися до територіального органу земельних ресурсів із заявою щодо присвоєння земельній ділянці кадастрового номера.

Присвоєння кадастрових номерів на приватні земельні ділянки відбувається на підставі технічної документації із землеустрою, в якій визначається її площа та межі. Це також стосується і земельних ділянок, право на які підтверджено державним актом старого зразка. Для належного складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесення відомостей про неї до автоматизованої системи державного земельного кадастру необхідно виконати низку процедур з ведення державного реєстру земель, зокрема: перевірку та обробку інформації на магнітному носії (обмінного файлу), внесення відомостей до бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру та внесення записів до Поземельної книги.

Технічна документація із землеустрою розробляється землевпорядними організаціями, які мають ліцензії на проведення землевпорядних робіт. Такі організації є суб’єктами підприємницької діяльності, а тому виготовлення документації буде здійснюватися на платній основі.

Проте нову технічну документацію на земельну ділянку можна і не виготовляти, якщо є архівні примірники технічної документації, на підставі якої було видано державний акт на землю, в якому не було зазначено кадастрового номера. Для отримання архівних примірників документації із землеустрою необхідно звернутися до центру надання адміністративних послуг (такі є у всіх районних центрах України), подавши відповідну заяву. Після отримання архівних документів треба звернутися до територіального підрозділу Держгеокадастру для здійснення роботи з формування обмінного файлу для внесення даних про земельну ділянку до автоматизованої системи державного земельного кадастру. Після отримання кадастрового номера земельної ділянки громадянин безплатно отримує довідку про його присвоєння.

Сергій ДЕМСЬКИЙ,
юрист.