Історія с. Вершина Згарська
ІСТОРІЯ СЕЛА ВЕРШИНА - ЗГАРСЬКА
В кінці ХVIII століття наші землі належали пану Хорунжому, він виміняв за породистих собак три сім`ї селян-кріпаків ( одна сім`я одна собака) Сіпків, Довгалів, Качкалдів – далі пішов їх родовід який продовжується в нашому сьогоденні. На честь пана і пішла назва село Хорунжівка. При в‘їзді в село був розташований панський маєток в парку з чудовими алеями та озером. На даний час там залишився окаційовий «панський сад».
З роками село розбудовувалося, збільшувалася кількість населення. Зявилося 15 хат, Далі більше і більше. Люди купували землю, обробляли свої наділи сім’ями, родинами,одні ставали заможнішими створювалися дрібні селянські господарства (куркулі). Вони почали розвивати своє господарство, скуповували землі, стали в найми брати собі помічників з числа селян.
З 1917 року назва села змінилася на село Вершина-Згарська. Назва пішла від річки Згар -верхньої притоки Дніпра, яка брала у нас початок ( поле № 4) і протікала через село.
Село Вершина -Згарська розташоване в південно- східній частині Драбівського району Черкаської області ( колись була Харківська область, потім Полтавська) за 16 кілометрів від райцентру смт Драбів і 70 км до обласного центру м. Черкаси. У східній частині села проходить Одеська залізна дорога, є з/д зупинка.
Колективіза́ція - створення великих колективних господарств на основі селянських дворів неоминула і наше село. Більшовики доводили, що рано чи пізно колективне сільське господарство має замінити дрібні селянські господарства. Однак, переконати селян погодитися з таким поглядом непросто й довго, особливо після тих вчинків, що їх за НЕПу отримали селяни. Реакція селян на створення в 1920-х роках колгоспів та радгоспів булла малообнадійливою -до них вступило лише 3 % усіх сільськогосподарських робітників . Тому, опрацьовуючи перший п'ятирічний план, більшовики розраховували, що вони зможуть колективізувати не більше 20 % селянських дворів. Заможних селян , які не хотіли віддавати своє майно розкуркулювали. Забирали в господарстві все , зерно, худобу, інвентар, продукти, одяг. Висиляли з будинків , люди копали собі на полі землянки і там жили. Але в колгоспи іти добровільно не хотіли.
В селі було створено перший колгосп в 1930 році, який носив назву « Верхня Згар».
Першим головою колгоспу був обраний Кир’ян Григорій Савович. Потім була утворена Вершинозгарська сільська Рада народних депутатів, до складу якої ввійшли село Рождественське та хутір Гайворонщина, на землях яких була садиба колгоспу «Приклад».
В роки Голодомору 1932–1933 (історики називають колективізацію однією з причин Голодомору 1932—1933 років в Україні), по відомих даних в нашому селі від голоду померло 36 осіб, з них 16 дітей . Двох сільських жінок ,яких спіймали коли вони несли додому по три качании кукурудзи посадили в тюрму. Хто ходив в колгосп на роботу годували, раз в день давали «баланду».
На фронтах Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років захищали Батьківщину 141 воїн, з них не повернулися з поля бою - 71воїн, імена яких викарбовано на Обеліску Слави. Бойовими нагородами нагороджено 13 односельців (орденом«Великой Отечественной войны І степени» -2 особи, орденом «Великой Отечественной войны ІІ степени» -9осіб, орденом «Красной Звезды» -3 особи, «Орден Славы» -1 особа, медалями « За победу над Германией» - 4 особи, «За победу над Японией» - 2 особи, «За отвагу»- 1 особа, «За боевые заслуги»-1 особа, «За взятие Кенисберга»- 1 особа
З 1953 році в процесі об’єднання двох колгоспів «Верхня Згар» та «Приклад» створився колгосп ім. Калініна . Цей союз проіснував до 1956 року, потім колгоспи роз‘єдналися .З 1956 року колгосп мав назву імені «Малінкова».
В 1958 році на території села знаходиться Вершинозгарська сільська рада до якої входить село Рождественське та центральна бухгалтерія колгоспу «Зоря комунізму», в обробітку якого1253га сільськогосподарських земель, з них 1169га ріллі. В 1959 році колгосп очолив Ткаченко Василь Лукич 1 пропрацював 17 років. Напрям господарства -зерновий з розвинутим м'ясо-молочним тваринництвом.В 1964 році село електрифіковане , відкрито нову восьмирічну школу де навчається 81 учень. В 1968 році встановлено Обеліск Слави. З 1969 року колгоспу присвоєно звання господарства високої культури землеробства. 7 колгоспників за самовіддану працю відзначені урядовими нагородами, ферму занесено в районну ЗОЛОТУ КНИГУ ПОШАНИ . В 1970 році збудовано сільський будинок культури на 200 місць, медпункт,відділеннязв’язку, дитячі ясла. Сільська парторганізація об’єднує 29 комуністів, комсомольська - 14 членів ВЛКСМ.
1973 рік - приєднано колгосп «Україна» села Рождественське. За 1970-1974 роки по підсумках першого всесоюзного змагання колгосп «Зоря комунізму» нагороджено прапором Міністерства сільського господарства і ВЦРПС профспілок на вічне зберігання і автомашиною «Жигулі» під № 1 .
Ткаченко Василь Лукич пропрацював головою колгоспу «Зоря Комунізму» 17 років , нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора , медаллю «За трудову відзнаку».
Кир`ян Іван Федорович (головний агроном) Орденом Леніна, медаллю «За трудову відзнаку».
Нечаєнко Олександра Никифорівна (свинарка пропрацювала 25 років ) нагороджена орденом Знак Пошани , медаллю « за Трудову відзнаку» .
Качкалда Микола Кирилович (механізатор) нагороджений медаллю «За трудову відзнаку», звання «Майстер золоті руки»
Загородній Дмитро Кирилович (механізатор) звання « Майстер золоті руки»
Медаллю «За трудову відзнаку» нагороджені :
Гривенко Олександа Оникіївна , Кир`ян любов Павлівна, Самофал Григорій Андрійович, Дзюба Михайло Кирилович, Ткаченко Олександр Мусійович, Дзюба Марія Трохимівна.
Іщенко Микола Павлович - доктор філософських наук, кандидат наук, академік Української академії наук національного прогресу по спеціальна «Соціальна філософія».
В 1990 році проведено реорганізацію колгоспу «Зоря комунізму», відокремлено село Рождественське від Вершинозгарської сільської ради і створено колективне сільськогосподарське підприємство (КСП) «Дніпро».
На даний час на сільських землях господарює СТОВ «Агрофірма «Колос» з 2001 року директор Борисенко Олександр Миколайович в оренді 234 земельні паї та 201,5 га державних земель, СФГ «Згарі» керівник Курятник Микола Іванович
16, 8 землі та 4 земельні паї в оренді, 5 одноосібників .
Протяжність села 5 км , центральна вулиця Шевченка , паралельні їй вулиця Л.Українки та вулиця Привокзальна, провулки Б.Хмельницького, Набережний, Польовий. Вулиці асфальтовані, освітлюються. В центрі села Братська Могила де поховано 42 невідомих воїни, які загинули під час бомбардування ешелону біля села та капітан-розвідник Годько М.О. , Обеліск Слави на якому викарбувані імена 71 жителя села, які загинули захищаючи Вітчизну в роки ВВ війни. Встановлено пам`ятний знак жертвам Голодомору в 2006 році, силами сільських жителів та з допомогою отця Димитрія Івануса смт. Драбів створено православну церкву в пристосованому приміщенні в 2004 році.
Соціальний потенціал села забезпечують Фельдшерський пункт, магазин РайСТ, приватний ( п/п Ткаченко Г.П.) , торгова точка в відділенні зв’язку , відділення зв’язку та ощадбанку, будинок культури, сільська бібліотека, обмінний пункт ( місцевого господарства), сільська рада ( з 2006 року сільський голова Курятник Валентина Іванівна), загальноосвітні заклади не функціонують з 2000 року. Село газифіковане
( 16.08.2005 підведено газ в 78 будинків), є центральне водопостачання. Налагоджено автотранспортний зв'язок ,щодня три автобусні рейси Вершина Згарська - смт. Драбів-Кононівка забезпечує приватний підприємець Сім’я Анатолій Миколайович .
Станом на 01.10.2008 в селі проживало 282 особи, 135 чоловіки, 147 жінки, втому числі 102 пенсіонери, 45 – діти до 18 років з них 7 дітей до шести років, 25 учасників ВВвійни.
Станом на 01.01.2018 в селі зареєстровано 243 особи, чоловіки - 111, жінки - 132 в тому числ: 78 пенсіонерів, 42 "Дітей Війни", 5 учасників війни, 30 дітей до 18 років. Народилося в 2017 році - 2, померло – 6.
29 жовтня 2017 року були проведені місцеві вибори на яких утворилася Зорівська об’єднана територіальна громада до складу якої ввійшла Вершино-Згарська сільська рада.